Пам'ятник

Вперше цей пам'ятник я побачила майже два роки тому на знімку в газеті, і мене вразила його величність. На вершині чотирнадцятиметрової колони, облицьованої мідними плитками, розправив крила триметровий сокіл, а біля її підніжжя стоїть десятирічна дівчинка, обрамована пшеничним колоссям, з піднятими догори руками і зверненим до сонця обличчям.

Я довго схвильовано роздивлялася цей знімок, а потім у його описі прочитала, що цей монумент, створений архітектором Юрієм Спасовим та скульптором Олександром Рідним, був відкритий у Харкові на площі Рози Люксембург 24 серпня 2001 року на відзначення десятиріччя незалежності України. Мені дуже захотілося побачити цей монумент не тільки на сторінці газети, а й роздивитися його зблизька, 3 усіх боків. Невдовзі моє бажання здійснилося.

Цю високу колону видно ще здалеку: за думкою авторів монументу, вона має символізувати могутність України. А от сокіл, що гордо підняв над нею крила, уособлює незалежність нашої молодої Держави.

Та більш за все мені сподобалася дівчинка, яка стоїть біля основи Колони. Мені здається, шо її натхненне обличчя й довірливо підняті до неба руки якнайбільше відповідають характеру і прагненням нашої країни, у якої все попереду: і здобутки, і розквіт, і щастя. Адже невипадково ця дівчинка-Україна неначе злилась із дозрілим, повним життя, колоссям — традиційним символом багатства і достатку. Єдине, що я на той час не зрозуміла, — чому дівчинка стоїть боса. Але незабаром я згадала одну мудрість: тільки стоячи босоніж на голій землі, можна злитися з нею, відчути її материнське тепло і набратися її енергії.
Пізніше я з подивом дізналася, що прообразом цієї юної України є харків'янка Даша Стрелець, яка перша народилася у день проголошення незалежності нашої країни — 24 серпня 1991 року о п'ятнадцятій хвилині на першу. Можна тільки по-доброму позаздрити Даші, адже в Харкові дуже мало пам'ятників, котрі виліплювалися з живих прототипів. Найбільш визначний — це пам'ятник Т. Шевченку, але й там Наталія Ужвій та інші актори зображували літературних персонажів, а не самих себе.
Я гадаю, що монумент Незалежної України стане гідною окрасою не тільки нашого рідного Харкова, й усієї Батьківщини.

Подібний матеріал

  1. Хата моя, біла хата
  2. Засоби спілкування – лист, телефон, інтернет
  3. Сім чудес України
  4. І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь
  5. Чи розвивається народна творчість сьогодні?