Слово о полку Ігоревім - Ярославна

В Путивлі-граді вранці рано
Співає, плаче Ярославна,
Як та зозуленька кує,
Словами жалю додає...
Т. Г. Шевченко. Плач Ярославни

З давніх-давен мудрий український народ шанував та оспівував естетичний ідеал жінки. В образах вірної дружини, нареченої підкреслювались характерні риси щирої українки: відданість коханню, гідність, лагідність, вірність, здатність зробити все можливе неможливе заради сімейного щастя. Такі жінки допомагали перемогти, вистояти своїм чоловікам, судженим, братам під час суворих небезпек, які нерідко загрожували країні. В одній з найвидатніших пам'яток світової культури — «Слові про похід Ігорів» — и зустрічаємо привабливий жіночий образ Ярославни.

Ярославна — історична особа, справжнє її ім'я Єфросинія, дочка галицького князя Ярослава. У "Слові..." ця героїня, дружина князя Ігоря, уособлює образ вірної подруги, яка охоплена горем від довгої розлуки з чоловіком. Цей образ характеризує глибокий ліризм, моральну красу, духовну силу.
Героїня не знаходиться поряд з Ігорем у поході, але вона також допомагає Ігорю та його дружині. Хто зна, чи не її молитви та звернення до природи допомогли Ігорю повернутися з полону?

Дізнавшись про поразку, поранення і полон чоловіка, вірна інка болісно це переживає. їй спадає на думку звернутися до природи по допомогу. На той час магічній функції слова, природних явищ надавали великого значення. Ярославна докорює вітрові, називаючи його "господином", за те, що «веселощі розвіяв». Хочеться їй полинути чайкою, щоб обтерти рани коханому. Звертається жінка й до Дніпра-Словутича, до сонця з проханням допомогти князю:

Прилелій, господине, мою ладу мені,
щоб я не слала йому сліз на море рано.

Свого чоловіка називає Ярославна «ладою», хвилюючись та по­силаючи свої сльози. Вона нагадує чайку, що квилить на березі моря.
Заслуговує на увагу ще те, що в невтішному горі ця мужня жінка піклується не лише про благо чоловіка, а й про його військо. Докоряє вона вітрові за те, що переносить ворожі стріли на дружину князя. Просить Ярославна і «світлеє і трисвітлеє сонце», щоб у полі безводному не мучило спрагою воїнів. Усе це свідчить про шляхетність, патріотизм, громадянську свідомість княгині. Вона виступає заступницею, берегинею воїнів Київської Русі. Це справжня княгиня, яка заслуговує на повагу не тільки сучасників Ігоря, а й нащадків.

Якщо кожна жінка буде такою ж відданою, шляхетною, патріо­тичною, вірною, то наші чоловіки будуть завжди перемагати та ро­бити все, щоб країна-мати була вільною, багатою та щасливою. Недар­ма образ Ярославни надихає письменників, художників створювати чудові переспіви мотивів материнства, жіночості, кохання.
Пісня-плач Ярославни — це символ незламності духу жінки, ніжної і мужньої водночас.

Подібний матеріал

  1. Образ Руської землі в «Слові о полку Ігоревім»
  2. Мій улюблений герой в оповіданні В. Винниченка «Федько-Халамидник»
  3. Василько – мій улюблений герой. М.Коцюбинський, оповідання «Ялинка»
  4. Нове життя нового прагне слова
  5. Мій улюблений поет