І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь

Інтелектуальна хвиля з головою накрила людство нового тисячоліття. Ми досягли висот комп'ютерної технології, злилися в одвічне ціле з Інтернетом. Все, що раніше було запроваджено на оді, прийшло і до нас. Це, звичайно, має для нас велику користь. Разом із цим до нас прийшло іноземне телебачення, пісні. Молодь більше орієнтується в закордонних придбаннях, але втрачає орієнтир у вітчизняній культурі. Наша держава стала незалежною, але ще багато залишається працювати у напрямі відродження національної культури і мистецтва. Забувати про своє минуле, не знати і не пам'ятати своєї історії-— це ознака того, що людина втрачає частину своєї духовності, часточку себе.
Можна багато чого запозичити в інших, але це не означає те, що можна забути про своє, рідне. Лелека повертається в своє гніздо, тому що там її осередок, там їх рідний куточок. Квітці дуже важко рости в іншому місці.

Забудеш рідний край,
Тобі твій корінь всохне, —

такі слова є визначенням того стану, в який потрапляє людина, коли відрікається від своєї землі.
Великий патріот нашої держави, вірний син УкраїниТ. Шев­ченко — в поезії «І мертвим, і живим...» наголошує на тому, що не треба цуратися свого, треба любити свою Батьківщину, як рідну неньку, захищати її, поважати. А поняття «Батьківщина» охоплює любов і до рідної хати, і до батьків, і до друзів, і до землі, і до мови.
Деякі і досі з презирством і неповагою ставляться до рідної мови, багато хто її не знає і не розуміє. Але це — ганьба! Жити в Україні й спілкуватися мовою іншого народу! Так склалося істори­чно, і це все можна зрозуміти. Але у нашого народу немає навіть бажання оволодіти цим словесним багатством. Ми краще будемо говорити російською, англійською, лише не українською.
Не поважати рідну мову — це як не поважати матір. У мові — вираження нашої національної свідомості, власного людського «я». А так хочеться, щоб у нашій країні було все гаразд: мир, спокій, панувала любов до рідного краю. Мені здається, що тоді наша Укра­їна вирушить вперед — назустріч прекрасному життю. А мова? Мова нехай дзвенить чистим струмочком, здіймається догори білим голубом на щабель світової поваги і слави!

Подібний матеріал

  1. Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине
  2. «Ой яка чудова українська мова!»
  3. Моє рідне місто – Донецьк
  4. Дім, в якому я живу
  5. Телефон – зручний засіб спілкування