Українська хата

Мені чомусь раніше здавалося, що усна народна творчість — це минувшина, шось таке, що давно записане, видрукуване і зберігається на полицях.
Я замислювався над тим, чи розвивається народна творчість нині, У наші дні. Спочатку мені здавалося, що зараз вона (особливо пісенна) не розвивається, бо мені невідомі сучасні народні пісні, весь час я чую тільки старі, записані багато років тому.

Я не розумів причин, чому раніше пісні творилися, а сьогодні не відбувається пей процес. Виходить, шо раніше люди були більш творчими, а зараз ні? Але ж так не може бути. Виникла ше одна думка: а може, пісенна народна творчість набула інших форм, про які ми не здогадуємося?
І ось шо з'ясувалося: ми маємо велику кількість пісень, які люди залюбки співають нарівні з традиційно народними піснями. Апе ці пісні мають авторів, їх створили поети і композитори. Наприклад, часто можна почути:

Мамо, мамо вічна і кохана,
Ви пробачте, що був неуважний.
Знаю, ви молилися за мене
Дні і ночі, сива моя нене.

І мало хто при цьому згадує, що слова написав М. Луків. І таких пісень, які співають не одне покоління, багато. І назви вони мають часто не такі, як давали їм автори: «Про тополю», «Про мамину вишню», «По стежині дівча ішло», «Чорнобривців насіяла мати», «Сіло сонце...», «Ой летіли дикі гуси...» І ще можна багато пісень перераховувати.

Тож я дійшов такого висновку, що ці пісні за всіма ознаками є народними: їх співають, вони передаються усно (якщо й переписуються, то це не означає, що форма поширення змінила їхню популярність), мають віршовану форму, невеликі за обсягом і мають деякі варіанти. Єдине зауваження: це пісні літературного походження, що стали народними. Адже не завжди ті, хто співає ці пісні, напевно знають їхніх авторів.

Ми можемо стверджувати, що пісенний жанр народної творчості живе і сьогодні. Якийсь період історичного розвитку буде кликати до життя ті чи інші жанри народної творчості або певні теми. У часи козаччини, наприклад, були популярні маршові пісні, думи. Коли в нашій країні почалися демократичні процеси, то маршові пісні стали теж популярними. Виконувалися вони разом з іншими народними піснями і самі ставали (а може, й були) народними.

А які жанри усної народної творчості живуть сьогодні? Пісні (в основному ліричні, але й маршові теж), казки, сучасні приказки, прислів'я і невмирущий жанр — анекдоти, який буде жити століттями. Прислухайтесь, шануйте, поважайте народну творчість — скарбницю нашої мудрості, нашої історії, яку ми передамо наступним поколінням.

Подібний матеріал

  1. Усна народна творчість — початок мистецтва слова
  2. Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине
  3. Київ у минулому і сьогодні
  4. «Ой яка чудова українська мова!»
  5. Поєднання язичницької віри та християнства в календарно-обрядовій пісні