glibov_ukrtvir.info

Здається, байка просто бреше,
А насправді ясну правду чеше.
Нікого в світі не мине.
Читайте, згадуйте мене!

Так звертався Леонід Іванович Глібов до своїх сучасників і майбутніх читачів. Творча спадщина митця актуальна й сьогодні. Вона є своєрідною хрестоматією життя, справ і побуту українських трударів XIX століття.
Світогляд Глібова формувався в умовах жорстокої дійсності, за царизму і кріпосництва. Письменник жив і працював серед трудового народу, знав його тяжке життя, спостерігав свавілля представників самодержавства, знущання й утиски поміщиків.
Байка у Глібова — мініатюрна повість, у якій буденне життя, колорит українського побуту, деталізація персонажів, їх мова і дії складають враження безпосереднього спілкування з тодішньою дійсністю.

Глібов — типовий просвітитель свого часу, вірить у можливість перебудови і вдосконалення людського суспільства шляхом подолання морально-етичних вад, поліпшення виховання, освіти, моральності. Тому його байки варто класифікувати як соціально-побутові, соціально-політичні та життєво-філософські. У них він показує, що система суспільних відносин зіпсована окремими людьми, а тому їх треба переконати, перевиховати, створити нові моральні кодекси тощо.
Динамізм байок, естетика праці, новаторство і гуманізм надають байкам Глібова життєдайності. У них втілено ряд особливостей: реалізм, народність, образність, емоційність, багатство мови, її виразність.
Слово Глібова — живе і барвисте. Влучні висловлювання «прясти на тонку», «жуки на голові», «як по воді пливе», «тепер мовчи та диш» та інші виражають найтонші відтінки думок. Прислів'я надають байкам соковитості, образності, національного колориту.
Творчість Глібова стала надбанням народу, служить його духовному збагаченню.

Подібний матеріал

  1. Мій робочий день
  2. Багатство і різноманітність українських коломийок
  3. У піснях – історія мого народу
  4. Українська хата
  5. У чому краса й багатство української мови