Слово о полку Ігоревім

Безсмертне «Слово о полку Ігоревім» — це героїчна, сповнена палкої любові до Вітчизни, до свого народу пісня-заклик, яка лине з сивих віків Київської Русі і до сьогодні гаряче відлунює в наших серцях.

Невдалий похід новгород-сіверського князя проти половців є для автора приводом для того, щоб висловити свої пекучі роздуми, своє вболівання за долю рідної землі та її народу, щоб засудити князівські міжусобиці й незгоди, які краяли тіло Вітчизни. Головна ідея «Слова...» — заклик до єднання руських князів перед навалою половецьких полчищ. Цій провідній думці і суспільній меті, яку поставив перед собою автор-патріот, підпорядкована вся система образів і поетичних засобів твору. Адже весь твір кожним своїм рядком свідчить про те, що поетична фантазія автора, його обдарованість були винятковими і Це дало йому змогу втілити свої високі й благородні ідеї в оригінальні й сильні художні образи.

Центральними образами «Слова...» є Руська земля і руський народ. Про що не писав би й про кого із князів не згадував би автор, він не забуває своєї Вітчизни - Київської Русі. Йдучи за військом Ігоря, він кілька разів проголошує: «О Руская земле, уже за шеломянемь еси!» Це звучить як рефрен впродовж твору, виразно виявяючи емоції автора. В трагічній битві на річці Каялі «чртъна земля подтъ копьітьі костьми бьіла посіяна, а кровию польяна: тугою взьідоша по Рускои земли!», а хоробрі русичі «полегоша за землю ускую». Після цього, за влучними афористичними словами автора, «тоска разліяся по Рускои земли, печаль жирна тече средь земли Рускьіи».

Автор «Слова...» дуже добре знав історію свого народу, його минуле й сучасне, знав життя і помисли князів, життя і прагнення простого народу. Йому серце болить за поразку і смерть руських воїнів, і він увесь час шукає причини цього всенародного нещастя. Русичі у боротьбі з жорстокими і підступними ворогами-половцями зазнали поразки тому, що князі здавна не хочуть діяти спільно. Вони піклуються лише про власні інтереси, прагнуть до того, аби нагарбати якнайбільше землі, добра. І от наслідок цієї антинародної політики: «поганій всъхъ странь приходжаху сь побідами на землю Рускую». Плачуть жони загиблих руських воїнів, стогне від скорботи Київ, Чернігів. Горе розлилося по Руській землі. Ворог загрожував всім і кожному. Автор «Слова...» підкреслює, що доля кожного русича — і князя, і ратая — нерозривно пов'язана з долею всієї Вітчизни. Ось чому головним героєм твору є по суті вся велика Київська Русь - і земля, і народ. Адже саме об'єднанню Руської землі підпорядкована ідея твору, саме цей образ несе основне ідейно-смислове навантаження. І своєю ідеєю «Слово...» створює доро­гоцінну окрасу давньої української літератури.

Подібний матеріал

  1. Мій образ рідної землі
  2. Батьківщина
  3. Дивосвіт Василя Скуратівського
  4. Що значить любити Батьківщину?
  5. Образу хліба вклонімося!